Підрахували - розплакалися: собівартість видобутку "Нафтогазу" виявилася вищою за світові аналоги
Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій, спеціально для РБК-Україна
Минулий тиждень був багатим на сенсації. Наприклад, НАК "Нафтогаз України" оприлюднила свою версію "економічної собівартості природного газу", який видобувається всередині країни. Цифра вийшла приголомшлива - 5430 грн/тис. куб. м (319 дол., якщо рахувати за курсом 17 - і це після обвальної девальвації!). Такий дорогий газ в Україні не добував ще ніхто в історії.
Чиновники "Нафтогазу" вже не перший раз пропагують користь від підвищення цін на природний газ для всіх категорій споживачів. Досить згадати літні заяви глави компанії Андрія Коболєва про необхідність якнайшвидшого запровадження єдиної оптової ціни на газ для всіх категорій споживачів. З актуальним на дату заяви чиновника "Нафтогазу" курсом долара на травень-червень 2014 року "єдина оптова ціна" підозріло нагадувала нинішню "економічну собівартість природного газу".
Остання обставина дозволила висунути припущення про те, що нові дослідження "Нафтогазу" за визначенням "економічної собівартості" мали під собою всю ту ж пропагандистську мету - обґрунтувати підвищення ціни для споживача. Однак насправді ситуація була інакшою.
"При такій собівартості стає можливим залучення західних інвестицій, які необхідні для нарощування видобутку", - сказала прес-секретар "Нафтогазу" Олена Осмоловська, пояснюючи вітчизняним ЗМІ цифру 5430 грн.
"Але це ж маячня", - читач може заперечити. Який інвестор наважиться вкладати величезні кошти у видобуток газу в країні з нестабільною політичною ситуацією при собівартості, яка в рази перевищує показники переважної більшості аналогічних проектів по всьому світу?
Найрозумніше пояснив світу логіку розрахунку "економічної собівартості" директор департаменту реформування бізнесу "Нафтогазу" Юрій Вітренко. Спрощено, сенс розрахунку "економічної собівартості" полягав у тому, щоб показати підвищене податкове навантаження на державні видобувні компанії в умовах низької регульованої ціни на газ для окремих категорій споживачів.
Поза сумнівом, це важливе питання для стабілізації фінстану "Нафтогазу", але навіщо ж стільці ламати, як висловився класик? Тим більше, що методика розрахунку "економічної собівартості" вражає своєю безглуздістю і викликає підозри в тому, що ті, хто проводили розрахунок, свідомо орієнтувалися на "потрібний, високий результат".
Більшість питань викликає "визначення вартості капіталу" для видобувного підрозділу "Нафтогазу" (в даний час відповідно до статуту ПАТ - колишнього) "Укргазвидобування". Цифра потягнула на 2854 грн/тис. куб. м., тобто, склала більшу частину "економічної собівартості".
Зазначимо, що у світовій практиці розроблений цілий ряд методик розрахунку собівартості. Щоб не обтяжувати читача методологічними подробицями, наведемо простий, майже побутовий приклад.
Якась бабуся, яка пече пиріжки і торгує ними на базарі або поблизу метро, може встановити ціну, в тому числі - з урахуванням собівартості. Тобто, склавши вартість борошна, капусти, м'яса, енергоносіїв, своєї праці і, можливо, податків, якщо вона їх платить як ПП.
Це один з методів розрахунку собівартості - "витрати плюс". "Плюс" означає, що наша бабуся додає до собівартості свій прибуток і, можливо, інвестиції в розширення виробництва.
В "світі капіталу" був розроблений і інший метод - RAB (Regulatory Asset Base - RAB, прибутковості інвестованого капіталу). Строго кажучи, він застосовується для розрахунку тарифів для природних монополій. Суть методу полягає у забезпеченні гарантій на повернення інвестицій, у тому числі - за рахунок встановлення тарифів на вироблену продукцію.
Як випливає з пояснень Юрія Вітренка, саме так розглядають і «Укргазвидобування». Ймовірно, саме тому для оцінки «економічної собівартості» в «Нафтогазі» спробували підійти до оцінки собівартості, використовуючи логіку «забезпечення прибутковості капіталу». Розрахунок пропонує включити в собівартість не тільки «вартість капіталу», а й «амортизацію запасів». При цьому відповіді на питання, на якій підставі зроблена остання операція, немає. Як може відбуватися перенос вартості лежать в землі і невикористовуваних запасів (визначення амортизації) на кінцевий продукт? Питання зависло в повітрі.
У нашому прикладі з бабусею застосування такого методу означало б включення в собівартість пиріжка також вартості "основних фондів", - плити, посуду, фартуха і їх амортизації. Згідно з такою методикою, включення в економічні витрати віддачі на капітал - річ коректна.
Проте, чи коректно скористалися цим методом у "Нафтогазі"? Ні, некоректно. Автори розрахунку вирішили внести в структуру "економічної собівартості" оцінку запасів нафти і газу за радянської моделі (категорії А+В+С1). Помноживши цю оцінку на 18 дол. за кожну тисячу кубометрів газу (чому взята цифра 18 дол., а не 20 дол. - не пояснюється), вони отримали "космічну цифру - 256 млрд грн. Якщо б ми так рахували пиріжки нашої бабусі, то це було б рівноцінно включенню в собівартість пиріжка вартості квартири, де вони випікаються, а також вартості плити і, можливо, навіть амортизація цих активів".
До того ж, при розрахунку "Нафтогазу" була змішана методика "витрати плюс" з уже згаданої RAB, що призвело до суттєвого завищення собівартості.
Для підтвердження сказаного достатньо провести розрахунки "економічної собівартості" газу, що видобувається в сусідній Росії. Для прикладу візьмемо найбільшу газовидобувну компанію країни - "Газпром".
Згідно з даними звітності за МСФЗ за 2013 рік, вартість основних фондів "Газпрому" становила 9 трлн руб, запаси за категоріями А+В+С1 - 35 трлн куб. м, річний видобуток в 2013 р. - 487 млрд куб. м. Разом, застосувавши методику розрахунку від "Нафтогазу" тільки "вартість капіталу" в собівартості газу для російської компанії перевищить 250 дол./тис. куб. м. Ще близько 280 дол./тис. куб. м складуть операційні витрати і податки.
Підсумкова "економічна собівартість" складе близько 530 дол./тис. куб. м при середньорічній ціні експортних поставок в 2013 р. -380 дол./тис. куб. м. Всередині Росії "Газпром" продає газ споживачам істотно дешевше. Як бачимо, при таких витратах на видобуток "Газпром" повинен був давно збанкрутувати. Однак, досі успішно працює. Хоча офіційних даних про собівартість видобутку природного газу "Газпромом" немає, на ринку її оцінюють в межах 20-40 дол./тис. куб. м для діючих родовищ.
Якщо задуматися, то автори схеми "економічної собівартості" за методом "Нафтогазу" запропонували "вічний двигун", який виправдовує існування подібних структур на ринку. Пропоноване Юрієм Вітренком зниження податків, призведе до збільшення активів підприємства, можливо, не будуть відкриті нові родовища, які додадуть до капіталізації.
"Стрімким домкратом" зросте вартість капіталу і, отже, собівартість. У підсумку, впадуть доходи бюджету від податків або доведеться підвищувати тарифи для кінцевих споживачів. Адже собівартість у нас ого-го! Видобувній компанії добре, а нашій "бабусі" нічим заплатити за газ для випікання пиріжків.
Зрештою, дискусія, яку породила оприлюднена "Нафтогазом" методика розрахунку "економічної собівартості", продемонструвала очевидну невідповідність тенденціям, які демонструють найбільші видобувні компанії на тлі різкого зниження цін на нафту на біржах.
Стрічки агентств новин рясніють заявами про скорочення витрат на видобуток нафти і газу, що дозволить залишатися на плаву світовим гігантам.
У "Нафтогазі", навпаки, "задрали" собівартість видобутку до небес і чекають приходу міфічного "іноземного інвестора". Не замислюючись над тим, що інвестор швидше буде вкладати гроші в проекти з відносно низькою собівартістю видобутку.
Так, за оцінками американської IHS CERA, собівартість видобутку тисячі кубометрів газу в Бразилії коливається в межах 100-130 дол., в Норвегії - 70-200 дол., Індонезії - 60-140 дол. Тому відповідь на питання "куди піде бажаний інвестор?", гадаю, очевидна.
